1. Словник української мови в 11 томах

божище

БОЖИ́ЩЕ, а, с. Бог, ідол.

Здійнявши руки, Святці [жерці] співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Л. Укр., І, 1951, 338);

// Фігура бога, ідола.

[Протей:] Поставлять вражі остров’яни Велике божище мідяне Та й носяться не знати з чим (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. божище — божи́ще іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. божище — -а, с. Бог, ідол. || Фігура бога, ідола. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. божище — БО́ЖИ́ЩЕ, а, ч. і с. Язичницький бог, ідол. Здійнявши руки, Святці [жерці] співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Леся Українка); // Фігура бога, ідола. Словник української мови у 20 томах
  4. божище — Божище, -ща с. Идолъ. К. МХ. 13. Велик Господь, велик і хвален, страшніший над усі божища; бо всі боги — німі статуї, Господь же сотворив вселенну. К. Псал. 221. Словник української мови Грінченка