1. Словник української мови в 11 томах

боязко

БО́ЯЗКО. Присл. до боязки́й.

Мати боязко на його [батька] споглядала — гніву не вбачала, тільки думу (Вовчок, І, 1955, 224);

Іван був червоний, кліпав очима й боязко поглядав на Соломію (Коцюб., І, 1955, 385);

Старий селянин притишив мову і боязко озирнувся навколо (Смолич, І, 1958, 53);

*Образно. Молода червоно-кора вишенька боязко й соромливо стукала у вікно сніжно-білою галузкою (Дмит., Наречена; 1959, 169);

// у знач. присудк. сл. Страшно.

Не боязко [пастухам], заснути можна сміло: Отара стишилась, лінується ходить (Гл., Вибр., 1957, 193);

Тарасові було і цікаво і трохи боязко йти до школи (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боязко — бо́язко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. боязко — пр., несміливо, з острахом і пох. від БОЯЗКИЙ; (іти) страшно, лячно. Словник синонімів Караванського
  3. боязко — Присл. до боязкий. || у знач. присудк. сл. Страшно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. боязко — БО́ЯЗКО. Присл. до боязки́й. Мати боязко на його [нього] споглядала – гніву не вбачала, тільки думу (Марко Вовчок); Іван був червоний, кліпав очима й боязко поглядав на Соломію (М. Словник української мови у 20 томах
  5. боязко — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В. Словник синонімів української мови
  6. боязко — Бо́язко і бо́язно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)