1. Словник української мови у 20 томах

боязко

БО́ЯЗКО.

Присл. до боязки́й.

Мати боязко на його [нього] споглядала – гніву не вбачала, тільки думу (Марко Вовчок);

Іван був червоний, кліпав очима й боязко поглядав на Соломію (М. Коцюбинський);

Вона [Маринка], як винна, боязко всміхнулася і трохи відсунулась, даючи місце Юхимові (В. Винниченко);

Глянула [жінка] боязко на силу-силенну людей і під їхнім хворобливим поглядом знітилась (І. Багряний);

Старий селянин притишив мову і боязко озирнувся навколо (Ю. Смолич);

* Образно. Молода червонокора вишенька боязко й соромливо стукала у вікно сніжно-білою галузкою (Л. Дмитерко);

// у знач. пред.

Не боязко [пастухам], заснути можна сміло: Отара стишилась, лінується ходить (Л. Глібов);

Тарасові було і цікаво, і трохи боязко йти до школи (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. боязко — бо́язко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. боязко — пр., несміливо, з острахом і пох. від БОЯЗКИЙ; (іти) страшно, лячно. Словник синонімів Караванського
  3. боязко — Присл. до боязкий. || у знач. присудк. сл. Страшно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. боязко — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В. Словник синонімів української мови
  5. боязко — Бо́язко і бо́язно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. боязко — БО́ЯЗКО. Присл. до боязки́й. Мати боязко на його [батька] споглядала — гніву не вбачала, тільки думу (Вовчок, І, 1955, 224); Іван був червоний, кліпав очима й боязко поглядав на Соломію (Коцюб. Словник української мови в 11 томах