1. Словник української мови в 11 томах

брилка

БРИ́ЛКА, и, ж. Зменш. до бри́ла.

[Пастух:] А тепер, гляди, коли б на гарній кришталевій брилці не з’їхала з гори у діл принцеса (Л. Укр., II, 1951, 201);

Чоботи журно дивились — на.. брилки землі, що зашерхли за ніч, од підошви одлипли (Тич., І, 1957, 246).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брилка — бри́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. брилка — -и, ж. Зменш. до брила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брилка — БРИ́ЛКА, и, ж. Зменш. до бри́ла. [Пастух:] А тепер, гляди, коли б на гарній кришталевій брилці не з'їхала з гори у діл принцеса (Леся Українка); Чоботи журно дивились – на .. брилки землі, що зашерхли за ніч, од підошви одлипли (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
  4. брилка — Брилка, -ки ж. ум. отъ брила. Словник української мови Грінченка