брилуватий
БРИЛУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що брила́стий.
Брилуваті й сухі грунти мають малу теплоємкість і теплопровідність (Овоч., 1956, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брилуватий — -а, -е. Те саме, що бриластий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брилуватий — БРИЛУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що брила́стий. Брилуваті й сухі ґрунти мають малу теплоємність і теплопровідність (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах