1. Словник української мови в 11 томах

бриль

БРИЛЬ, я́, ч. Головний убір з широкими полями.

Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв (Котл., І, 1952, 80);

— Сердешненький! Книжки складає У торбину і бриля бере (Шевч., II, 1953, 172);

Сонце запалило криваві вогні на цератовім брилі Семена (Коцюб., II, 1955, 378);

Крислатий бриль з рисової соломи був низько опущений на лоб (Кучер, Чорноморці, 1956, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бриль — бриль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бриль — див. КАПЕЛЮХ. Словник синонімів Караванського
  3. бриль — -я, ч. Головний убір із широкими крисами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бриль — БРИЛЬ, я́, ч. Головний убір із широкими полями. Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв [зняв] (І. Котляревський); – Сердешненький! Книжки складає У торбину і бриля бере (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. бриль — див. капелюх Словник синонімів Вусика
  6. бриль — лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку перед ким і без додатка. 1. Вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось. — Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає (П. Фразеологічний словник української мови
  7. бриль — КАПЕЛЮ́Х (чоловічий або жіночий головний убір з крисами з фетру, соломи тощо), КАПЕЛЮ́Ш, КРИСА́НЯ (КРЕСА́НЯ) діал.; БРИЛЬ (перев. солом'яний з широкими крисами); КАПЕЛЮ́ШОК (КАПЕЛЮ́ШИК) (перев. жіночий). Словник синонімів української мови
  8. бриль — Бриль, -ля́; брилі́, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бриль — Бриль, -ля м. Шляпа. Чуб. ѴІІ. 413. Старий сидів в сорочці білій, в брилі, на приспі. Шевч. На голову бриль наложив. Котл. Ен. І. 27. простий бриль. Соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы. Чуб. VII. 413. ум. брилик, бриличок, брилець. Словник української мови Грінченка