1. Словник синонімів української мови

бриль

КАПЕЛЮ́Х (чоловічий або жіночий головний убір з крисами з фетру, соломи тощо), КАПЕЛЮ́Ш, КРИСА́НЯ (КРЕСА́НЯ) діал.; БРИЛЬ (перев. солом'яний з широкими крисами); КАПЕЛЮ́ШОК (КАПЕЛЮ́ШИК) (перев. жіночий). Плащем з клейонки обвернувся, Циновим ґудзем застібнувся, На голову взяв капелюх (І. Котляревський); Він і вбирався по-гуцульському: якось особливо носив набакир свій зелений капелюш із пав'ячим пером (І. Муратов); Політав, політав Дрозд та й сів старому на голову та й дзьобає його солом'яну крисаню (І. Франко); З-під солом'яного бриля сиве волосся кудлиться (Григорій Тютюнник); Ой давно я поглядаю на колючу грушку Та й на того парубочка в чорнім капелюшку (коломийка); — Була мода на криноліни, потім на пуфи, потім на капелюшки з пташками (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бриль — бриль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бриль — див. КАПЕЛЮХ. Словник синонімів Караванського
  3. бриль — -я, ч. Головний убір із широкими крисами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бриль — БРИЛЬ, я́, ч. Головний убір із широкими полями. Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв [зняв] (І. Котляревський); – Сердешненький! Книжки складає У торбину і бриля бере (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. бриль — див. капелюх Словник синонімів Вусика
  6. бриль — лама́ти (рідко ломи́ти) ша́пку перед ким і без додатка. 1. Вітаючись, запобігливо, улесливо вклонятися комусь (перев. знявши головний убір); підлещуватися до когось. — Їде значний козак улицею, ніхто й шапки не ламає (П. Фразеологічний словник української мови
  7. бриль — Бриль, -ля́; брилі́, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бриль — БРИЛЬ, я́, ч. Головний убір з широкими полями. Меркурій низько поклонився, Перед Зевесом бриль ізняв (Котл., І, 1952, 80); — Сердешненький! Книжки складає У торбину і бриля бере (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. бриль — Бриль, -ля м. Шляпа. Чуб. ѴІІ. 413. Старий сидів в сорочці білій, в брилі, на приспі. Шевч. На голову бриль наложив. Котл. Ен. І. 27. простий бриль. Соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы. Чуб. VII. 413. ум. брилик, бриличок, брилець. Словник української мови Грінченка