1. Словник української мови в 11 томах

брова

БРОВА́, и́, ж.; мн. бро́ви, брів. Дугаста смужка волосся над очною ямкою.

Михайло.. низько насува чорну шапку на чорні брови (Вовчок, І, 1955, 380);

Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима (Мирний, II, 1954, 34);

Очі пильні, блищать з-під густих розльотистит брів (Кучер, Зол. руки, 1948, 226).

◊ [І] брово́ю не веде́ (не моргне́, не здвигне́ і т. ін.);

Хоч би брово́ю моргну́в хто — байдуже комусь, не звертає ніякої уваги хтось.

Говоримо було із мамою та згадуємо [Катрю], — батько слухає, — бровою не здвигне… (Вовчок, І, 1955, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брова — брова́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири брови́ Орфографічний словник української мови
  2. брова — -и, ж.; мн. брови, брів. Дугаста смужка волосся над очною ямкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брова — БРОВА́, и́, ж. Дугаста смужка волосся над очною ямкою. Михайло .. низько насува чорну шапку на чорні брови (Марко Вовчок); Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима (Панас Мирний); Очі пильні, блищать з-під густих розльотистих брів (В. Словник української мови у 20 томах
  4. брова — (брови), брівка, брівки, брівонька, брівочка, бровенята, бровенятка Словник синонімів Вусика
  5. брова — бро́ви полі́зли на ло́ба у кого. Хто-небудь чимсь дуже вражений, виявляє надзвичайне здивування, збентеження і т. ін. Брови у неї повільно полізли на лоба. Вона, Марія, була справді-таки гарна (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  6. брова — Брова́, -ви́; брови́, брів, бро́вам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)