1. Словник української мови в 11 томах

бужани

БУЖА́НИ, а́н, мн. Стародавнє східнослов’янське плем’я.

У верхів’ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип’яті жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (Іст. УРСР, І, 1953, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бужани — -ан, мн. Стародавнє східнослов'янське плем'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бужани — БУЖА́НИ, а́н, мн. Стародавнє східнослов'янське плем'я. У верхів'ях Західного Бугу і правих приток верхньої течії Прип'яті жили дуліби, або волиняни (вони ж бужани) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. бужани — Одне з літописних племен; у VIII-X ст. проживали на території зх.-укр. земель у басейні р. Зх. Буг, від якої походить назва; письмові згадки у Повісті временних літ, Баварського аноніма (X ст.); бл. Універсальний словник-енциклопедія