1. Словник української мови в 11 томах

булава

БУЛАВА́, и́, ж.

1. Кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін.

У великій.. хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Н.-Лев., II, 1956, 374).

2. іст. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю.

З наскоку тріснув [Турн] булавою По в’язах, великан упав (Котл., І, 1952, 239);

Ось налягли здобичники, тісною, каблучкою здушили чумаків, вимахують ножами та булавами… (Коцюб., І, 1955, 185);

Бабуся відчинила комору, де береглись.. шаблі, списи, булави й інша холодна зброя (Стар., Облога.., 1961, 64);

// Така ж палиця як символ влади.

До булави треба й голови (Укр.. присл.., 1955, 76);

Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчуками Збирать на пораду (Шевч., І, 1951, 22);

От неначе перед моїми очима Богдан Хмельницький з золотою булавою вступає в Корсунь (Н.-Лев., III, 1956. 308);

Сагайдачний любив популярність і частенько сидів із голотою, бо розумів, що без голоти на Січі не довго втримаєш у руках булаву (Тулуб, Людолови, І, 1957. 91).

3. заст. Довга палиця з кулею зверху — річ, належна до парадної форми швейцара в установах і аристократичних домах дореволюційної Росії.

Стояв [перед дверима] страшного росту швейцар із здоровенною булавою (Мирний, III, 1954, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. булава — Здорова дрючина [IV] була́ва — здорова дрючина [V] Словник з творів Івана Франка
  2. булава — булава́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири булави́ Орфографічний словник української мови
  3. булава — -и, ж. 1》 Кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін. 2》 іст. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю. || Така ж палиця як символ влади. 3》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. булава — БУЛАВА́, и́, ж. 1. Кулясте потовщення на кінці палиці. У великій .. хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (І. Нечуй-Левицький). 2. іст. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка колись використовувалася як військова зброя. Словник української мови у 20 томах
  5. булава — До булави треба й голови. Для того, щоб бути справжнім провідником народу чи держави потрібно мати розум. Іван плахту носить, а Настя булаву. Про жінку, яка верховодить над чоловіком. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. булава — Вид холодної зброї у вигляді палиці з головкою у формі кулі, восьмигранника, шестигранника, груші тощо; вживалася вже в стародавньому Єгипті й Месопотамії як символ військової влади правителів; була популярною в країнах Сх. Універсальний словник-енциклопедія
  7. булава — ЖЕЗЛ (особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища тощо); БУЛАВА́ (з кулястим потовщенням на кінці); ПАТЕРИ́ЦЯ (перев. у священнослужителів); БУНЧУ́К іст. Словник синонімів української мови