1. Словник української мови в 11 томах

булка

БУ́ЛКА, и, ж.

1. Хліб з білого пшеничного борошна.

— Одному залюбки житній хліб, а другому — булку подавай (Мирний, IV, 1955, 330);

Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Март., Тв., 1954, 190);

— Вам булку подати з маслом чи коржики? (Ле, Міжгір’я, 1953, 59).

2. діал. Дерев’яна куля; рід гри з такою кулею.

Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці., в дучку булку заганяли (Греб., І, 1957, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. булка — бу́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бу́лки Орфографічний словник української мови
  2. булка — [булка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. булкие/ булки, булок дв'і булкие Орфоепічний словник української мови
  3. булка — -и, ж. 1》 Хліб із білого пшеничного борошна. 2》 діал. Дерев'яна куля; рід гри з такою кулею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. булка — Бухан, буханка, буханець, паляниця, паляничка Словник чужослів Павло Штепа
  5. булка — БУ́ЛКА, и, ж. 1. Хліб з білого пшеничного борошна. – Одному залюбки житній хліб, а другому – булку подавай (Панас Мирний); Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Л. Словник української мови у 20 томах
  6. булка — И, ж. 1. Тіло. Лопата стоїть з відром на голові, дві булки стирчать снігові («Моторолла»). 2. мн. Сідниці. 3. мн. Стегна. Словник сучасного українського сленгу
  7. булка — (-и) ж.; частіше мн. булки, -лок. 1. крим:, жарт. Сідниці. БСРЖ, 80; СЖЗ, 21. 2. мол.; жарт. М'язи. ПСУМС, 10. Словник жарґонної лексики української мови
  8. булка — див. хліб Словник синонімів Вусика
  9. булка — Бу́лка, -лки, -лці; бу́лки́, було́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)