1. Словник української мови у 20 томах

булка

БУ́ЛКА, и, ж.

1. Хліб з білого пшеничного борошна.

– Одному залюбки житній хліб, а другому – булку подавай (Панас Мирний);

Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Л. Мартович);

В залі першої-другої класи – буфет: дві-три сосиски, три-чотири булки (М. Хвильовий);

– Вам булку подати з маслом чи коржики? (Іван Ле);

Чого варті пишна булка або рум'яна паляниця (А. Дімаров).

2. діал. Дерев'яна куля; рід гри з такою кулею.

Учора я дививсь, як хлопці Гуляли на толоці.., в дучку булку заганяли (Є. Гребінка).

(1) Францу́зька (рідше міська́) бу́лка (бу́лочка) – невелика біла булка подовженої форми.

Приходить батько, обвантажений двома фабричними серпами, новою косою і ще якимись пакуночками. Володько дістає своє – велику, за три копійки, французьку булку (У. Самчук);

Крайнєв мазав дірчасті кружечки французької булки маслом (В. Собко);

Відразу в руках у неї, відкіля не візьмися, виявилася чашечка кави й апетитна міська булочка (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. булка — бу́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бу́лки Орфографічний словник української мови
  2. булка — [булка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. булкие/ булки, булок дв'і булкие Орфоепічний словник української мови
  3. булка — -и, ж. 1》 Хліб із білого пшеничного борошна. 2》 діал. Дерев'яна куля; рід гри з такою кулею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. булка — Бухан, буханка, буханець, паляниця, паляничка Словник чужослів Павло Штепа
  5. булка — И, ж. 1. Тіло. Лопата стоїть з відром на голові, дві булки стирчать снігові («Моторолла»). 2. мн. Сідниці. 3. мн. Стегна. Словник сучасного українського сленгу
  6. булка — (-и) ж.; частіше мн. булки, -лок. 1. крим:, жарт. Сідниці. БСРЖ, 80; СЖЗ, 21. 2. мол.; жарт. М'язи. ПСУМС, 10. Словник жарґонної лексики української мови
  7. булка — див. хліб Словник синонімів Вусика
  8. булка — Бу́лка, -лки, -лці; бу́лки́, було́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. булка — БУ́ЛКА, и, ж. 1. Хліб з білого пшеничного борошна. — Одному залюбки житній хліб, а другому — булку подавай (Мирний, IV, 1955, 330); Виходжу від нього та й іду через склепок із булками (Март., Тв., 1954, 190); — Вам булку подати з маслом чи коржики?... Словник української мови в 11 томах