бундючно
БУНДЮ́ЧНО. Присл. до бундю́чний.
Не те за панщини було! Там кожний пан ступав так бучно І відзивався так бундючно, Немов король (Фр., X, 1954, 267);
Ротмістр, який стояв над купою риби, взявся в боки й бундючно скинув догори еолову (Панч, Гомон. Україна, 1954, 30);
От глитай. Обідравши побожно На селі усіх бідних людей. Він живе так бундючно, вельможне (Сам., І, 1958, 155);
В емігрантській пресі з’явився бундючно написаний в стилі царських рескриптів лист (Еллан, II, 1958, 253);
Масвський не говорив, а промовляв голосно й бундючно, немов справдешній мітинговий оратор (Шовк., Інженери, 1956, 52).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бундючно — бундю́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- бундючно — Присл. до бундючний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бундючно — БУНДЮ́ЧНО. Присл. до бундю́чний. Не те за панщини було! Там кожний пан ступав так бучно І відзивався так бундючно, Немов король (І. Франко); От глитай. Обідравши побожно На селі усіх бідних людей, Він живе так бундючно, вельможно (В. Словник української мови у 20 томах
- бундючно — Бундючно нар. Высокомѣрно, чванно. Пішов з ківнат бундючно-грізною ходою. Котл. Ен. IV. 52. Словник української мови Грінченка