1. Словник української мови у 20 томах

бундючно

БУНДЮ́ЧНО.

Присл. до бундю́чний.

Не те за панщини було! Там кожний пан ступав так бучно І відзивався так бундючно, Немов король (І. Франко);

От глитай. Обідравши побожно На селі усіх бідних людей, Він живе так бундючно, вельможно (В. Самійленко);

Ротмістр, який стояв над купою риби, взявся в боки й бундючно скинув догори голову (П. Панч);

Маєвський не говорив, а промовляв голосно й бундючно, немов справдешній мітинговий оратор (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бундючно — бундю́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. бундючно — Присл. до бундючний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бундючно — БУНДЮ́ЧНО. Присл. до бундю́чний. Не те за панщини було! Там кожний пан ступав так бучно І відзивався так бундючно, Немов король (Фр., X, 1954, 267); Ротмістр, який стояв над купою риби, взявся в боки й бундючно скинув догори еолову (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
  4. бундючно — Бундючно нар. Высокомѣрно, чванно. Пішов з ківнат бундючно-грізною ходою. Котл. Ен. IV. 52. Словник української мови Грінченка