1. Словник української мови в 11 томах

бунтливий

БУНТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бунтівли́вий.

Ось він, цей бунтливий віршописець з Вільна, Неспокійно зводить голову худу (Бажан, Роки, 1957, 273).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтливий — бунтли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. бунтливий — БУНТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бунтівли́вий. Ось він, цей бунтливий віршописець з Вільна, Неспокійно зводить голову худу (М. Бажан). Словник української мови у 20 томах
  3. бунтливий — див. непокірний Словник синонімів Вусика