1. Словник української мови в 11 томах

бутафор

БУТАФО́Р, а, ч. Особа, яка відає в театрі бутафорією, а також майстер, що виготовляв бутафорію.

В Одесі відкрилось театральне художньо-технічне училище, де навчаються майбутні гримери, бутафорії (Рад. Укр., 15.I 1954, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бутафор — бутафо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бутафор — -а, ч. Особа, яка відає в театрі бутафорією, а також майстер, що виготовляє бутафорію. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бутафор — БУТАФО́Р, а, ч. Особа, яка відає в театрі бутафорією, а також майстер, який виготовляє бутафорію. Червоний місяць зійшов низько над степом. Наче якийсь чудний бутафор вирізав його з червоного паперу й випустив на небо, забувши позолотити (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. бутафор — бутафо́р (від італ. buttafuori – помічник режисера) працівник театру, що виготовляє бутафорію. Словник іншомовних слів Мельничука