буфон
БУФО́Н, а, ч.
1. Актор, який виконує комічні ролі в оперетках і водевілях.
2. перен., книжн. Про людину, що поводиться в товаристві як блазень.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- буфон — буфо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- буфон — -а, ч. 1》 Актор, який виконує комічні ролі в оперетках і водевілях. 2》 перен., книжн. Про людину, що поводиться в товаристві як блазень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- буфон — див. арлекін, паяц Словник чужослів Павло Штепа
- буфон — БУФО́Н, а, ч. 1. Актор, який виконує комічні ролі в цирку, на естраді, в театрі. Буфон розважає публіку в цирках, розігруючи різного роду вистави з використанням розважальних трюків, кумедних сюжетів (з газ.). 2. перен., книжн. Словник української мови у 20 томах
- буфон — Жаба (лат. bufo) Словник застарілих та маловживаних слів
- буфон — буфо́н (франц. bouffon, від італ. buffone – блазень) актор з нахилом до виконання ролі блазня, буфонади. Словник іншомовних слів Мельничука
- буфон — БЛА́ЗЕНЬ (зневажливо про того, хто вдає з себе дурника на потіху іншим або своєю поведінкою схожий на блазня), БЛАЗНЮ́К розм., КЛО́УН, КОМЕДІА́НТ, КУМЕДІА́НТ розм., КРИВЛЯ́КА розм. ПАЯ́Ц, ФІГЛЯ́Р, БУФО́Н рідше. Словник синонімів української мови