бідонька
БІ́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́¹ 1.
— Ні страшно мені, хоч по увесь вік горечко, бідонька.., мені усе байдуже (Кв.-Осн., II, 1956, 334);
Лихе горе та бідонька. Мов гірка та лебідонька (Манж., Тв., 1955, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бідонька — бі́донька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бідонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до біда. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бідонька — БІ́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до біда́1 1. – Не страшно мені, хоч по увесь вік горечко, бідонька.., мені усе байдуже (Г. Квітка-Основ'яненко); Лихе горе та бідонька, Мов гірка та лебідонька (І. Манжура); – Дитино, дитино! Наробило ти мені бідоньки – наробило (У. Самчук). Словник української мови у 20 томах
- бідонька — див. біда Словник синонімів Вусика
- бідонька — Бідонька, -ки ж. ум. отъ біда. Словник української мови Грінченка