біжутерія
БІЖУТЕ́РІЯ, ї, ж. Жіночі прикраси не з коштовних каміння й металу.
Останнім часом гудзик, як ніколи, урівнявся в правах із брошками, намистом та іншою біжутерією (Рад. Укр., 29.VIІ 1971, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біжутерія — Біжуте́рія: — дорогоцінності [VI] — жіночі прикраси з недорогоцінного каміння й металів; тут: коштовні прикраси [20] Словник з творів Івана Франка
- біжутерія — біжуте́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- біжутерія — -ї, ж. Жіночі прикраси з підробних каменів, скла, металу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біжутерія — Оздобки, див. аграф, браслет, брошка, булавка, запонка, застіжка, кільце, пряжка Словник чужослів Павло Штепа
- біжутерія — БІЖУТЕ́РІЯ, ї, ж. Жіночі прикраси не з коштовних матеріалів. Останнім часом ґудзик, як ніколи, урівнявся в правах із брошками, намистом та іншою біжутерією (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- біжутерія — біжуте́рія (франц. bijouterie – торгівля ювелірними виробами) жіночі прикраси не з дорогоцінного каміння і металів. Словник іншомовних слів Мельничука