1. Словник української мови в 11 томах

білоемігрант

БІЛОЕМІГРА́НТ, а, ч. Людина, яка після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції емігрувала за кордон.

Усі внутрішні вороги Радянської влади покладали великі надії на "переродження" радянської системи господарства в капіталістичну. Надії непманської буржуазії і куркульства всіляко підтримувала група білоемігрантів (Іст. УРСР, II, 1957, 236);

— Як же ви з такими думками і поглядами опинилися білоемігрантом у Польщі..? — відверто дивувався Юрко (Козл., Ю. Крук, 1957, 493).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білоемігрант — білоемігра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. білоемігрант — -а, ч., іст. Людина, яка в перші роки Радянської влади емігрувала за кордон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білоемігрант — БІЛОЕМІГРА́НТ, а, ч., іст. Людина, яка в перші роки після Жовтневого перевороту 1917 р. емігрувала за кордон. – Як же ви з такими думками і поглядами опинилися білоемігрантом у Польщі..? – відверто дивувався Юрко (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  4. білоемігрант — БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл. Словник синонімів української мови