білоемігрант
БІ́ЛИЙ у знач. ім., перев. мн.; БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́К заст. зневажл., БІЛОБАНДИ́Т заст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНА збірн., зневажл. (білогвардійці, а також біла еміграція); БІЛОЕМІГРА́НТ (той, хто належав до білої еміграції). Увесь ліс шумів од них — партизанів. І якщо вночі десь займався полум'ям хутір якогось буржуя, якщо вночі десь вирубано білих заставу, всі знали: це ніхто ж, як лісовики (А. Головко); У місті купка червоноармійців змагалася з повсталими білогвардійцями (О. Донченко); Інші єпархіальні службовці знаходили мужність озирнутися на себе, клясти минуле й шукати в новому бодай якоїсь зачіпки жити. Були й такі, що.. просто йшли в білобандити (І. Ле); Погнали білогвардійщину. Вийшов з копанок Олександр Сухомлинський і знову став правити в ревкомі (І. Цюпа).
Значення в інших словниках
- білоемігрант — білоемігра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- білоемігрант — -а, ч., іст. Людина, яка в перші роки Радянської влади емігрувала за кордон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білоемігрант — БІЛОЕМІГРА́НТ, а, ч., іст. Людина, яка в перші роки після Жовтневого перевороту 1917 р. емігрувала за кордон. – Як же ви з такими думками і поглядами опинилися білоемігрантом у Польщі..? – відверто дивувався Юрко (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
- білоемігрант — БІЛОЕМІГРА́НТ, а, ч. Людина, яка після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції емігрувала за кордон. Усі внутрішні вороги Радянської влади покладали великі надії на "переродження" радянської системи господарства в капіталістичну. Словник української мови в 11 томах