бірюза

БІРЮЗА́, и́, ж.

1. Непрозорий дорогий камінь голубого або голубувато-зеленого кольору; використовується для прикрас.

Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових, І заквітчавсь вінцем із бірюзи (Крим., Вибр., 1965, 170);

Вона [люлька] прикрашена орнаментальною різьбою та інкрустована опалом, бірюзою (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 49);

*Образно. Сяє хмара білокрила, Квітне неба бірюза (Мал., І, 1956, 168);

*У порівн. Хвилі то сині-сині, як бірюза, то фіолетові (Н.-Лев., III, 1956, 313).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

бірюза — бірюза́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
бірюза — Бирюза — turquoise (biryusa) — Türkis, Kallait – мінерал. Склад: Cu Al6 [(OH)2(PO4)]4 4H2O. Домішки: Si, Са, Sr, в менших кількостях — Zn, Мо, Ni, Со, V, Ti, Ba, Be, Mg та ін. Гіпергенний мінерал класу фосфатів. Сингонія триклінна. Густина 2,6-2,84. Гірничий енциклопедичний словник
бірюза — -и, ж. Непрозорий дорогий камінь голубого або голубувато-зеленого кольору; використовується для прикрас. Великий тлумачний словник сучасної мови
бірюза — БІРЮЗА́, и́, ж. Непрозорий напівкоштовний камінь блакитного або блакитнувато-зеленого кольору. І небу подібна лежить бірюза (М. Хвильовий); Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових, І заквітчавсь вінцем із бірюзи (А. Словник української мови у 20 томах
бірюза — бірюза́ (тур. piruza, з перс. пірозе) мінерал класу фосфатів, переважно блакитного або зеленого кольору. Дорогоцінний камінь. Словник іншомовних слів Мельничука
бірюза — Блакитний або блакитно-зелений мінерал, водневий фосфат міді та алюмінію; дорогоцінний благородний камінь; використовують здавна. Універсальний словник-енциклопедія
бірюза — БЛАКИ́ТЬ (блакитний колір), ГОЛУБІ́НЬ, ГОЛУБИЗНА́, БЛАКИ́Т заст.; ЛАЗУ́Р поет. (перев. про небо, море); БІРЮЗА́. Мов крижини, пливли в небесній блакиті хмари (В. Шевчук); Змарніла, зблякла краса молодиці.. Словник синонімів української мови