1. Словник української мови в 11 томах

ваблячий

ВА́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ва́бити.

Тієї ж миті він побачив Ясногорську.. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (Гончар, І, 1954, 361);

Попереду простував Шаптала — затягнутий широким офіцерським ременем, до блиску виголений, з очима ясними й ваблячими, як високе небо (Загреб., Спека, 1961. 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ваблячий — ва́блячий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ваблячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до вабити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ваблячий — ВА́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ва́бити. Тієї ж миті він побачив Ясногорську .. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (О. Словник української мови у 20 томах