ваблячий

ва́блячий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до вабити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ваблячий — ва́блячий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ваблячий — ВА́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ва́бити. Тієї ж миті він побачив Ясногорську .. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (О. Словник української мови у 20 томах
  3. ваблячий — ВА́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ва́бити. Тієї ж миті він побачив Ясногорську.. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (Гончар, І, 1954, 361)... Словник української мови в 11 томах