ваблячий
ВА́БЛЯЧИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до ва́бити.
Тієї ж миті він побачив Ясногорську .. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (О. Гончар);
Попереду простував Шаптала – затягнутий широким офіцерським ременем, до блиску виголений, з очима ясними й ваблячими, як високе небо (П. Загребельний);
Щось в тій трагічній легенді – легенді про вірність і про зраду – було неспізнанне до самих глибин, а тому вічно нове, вічно вабляче й приковуюче людські душі (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ваблячий — ва́блячий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ваблячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до вабити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ваблячий — ВА́БЛЯЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ва́бити. Тієї ж миті він побачив Ясногорську.. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (Гончар, І, 1954, 361)... Словник української мови в 11 томах