1. Словник української мови в 11 томах

важкувато

ВАЖКУВА́ТО. Присл. до важкува́тий.

Але біжить він важкувато (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76);

//у знач. присудк. сл. Про наявність певних труднощів у чомусь.

[Мирон:] Важкувато працювати вам з моїм братом (Корн., II, 1955, 28);

Ніде правди діти, важкувато доводилось Гармашеві (Донч., VI, 1957, 461).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важкувато — важкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. важкувато — Присл. до важкуватий. || у знач. присудк. сл. Про наявність певних труднощів у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. важкувато — ВАЖКУВА́ТО. Присл. до важкува́тий. Неквапливо і ніби аж важкувато звівся [Фомич] на ноги (Є. Доломан); Льоня сам охоче допомагав товаришам, яким важкувато було подолати труднощі алгебри (В. Словник української мови у 20 томах
  4. важкувато — див. важко Словник синонімів Вусика
  5. важкувато — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Словник синонімів української мови