важкувато
ВАЖКУВА́ТО.
Присл. до важкува́тий.
Неквапливо і ніби аж важкувато звівся [Фомич] на ноги (Є. Доломан);
Льоня сам охоче допомагав товаришам, яким важкувато було подолати труднощі алгебри (В. Владко);
– Сам собі часто ставлю таке питання, а відповіді дошукатися важкувато (М. Сиротюк);
// у знач. пред. Про наявність певних труднощів у чомусь.
Важкувато доводилось Гармашеві (О. Донченко);
– Важкувато щось стало вчитись, тату... – невиразно, щоб менше брехати, відповів я, не підіймаючи від книжки очей (Б. Антоненко-Давидович);
[Мирон:] Важкувато працювати вам з моїм братом (О. Корнійчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- важкувато — важкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- важкувато — Присл. до важкуватий. || у знач. присудк. сл. Про наявність певних труднощів у чомусь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- важкувато — див. важко Словник синонімів Вусика
- важкувато — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри). Словник синонімів української мови
- важкувато — ВАЖКУВА́ТО. Присл. до важкува́тий. Але біжить він важкувато (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76); //у знач. присудк. сл. Про наявність певних труднощів у чомусь. [Мирон:] Важкувато працювати вам з моїм братом (Корн. Словник української мови в 11 томах