важкуватий

ВАЖКУВА́ТИЙ, а, е. Дещо важкий (у 1-9 знач.).

Стьопа відчував, що ноша для нього важкувата (Трубл., І, 1955, 392);

Повернув [Храпков] свій важкуватий тулуб і ввійшов до кабінету (Ле, Міжгір’я, 1953, 167);

Чоло високе, чисте, а підборіддя трохи важкувате (Речм., Твій побратим, 1962, 20);

Всі рухи його важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (Коцюб., І, 1955, 375);

Пані усе життя наше посписувала, то воно важкувате (Барв., Опов.., 1902, 490);

Шлях на гору, хоч він і асфальтований.., був важкуватий (Трубл., Мандр., 1938, 156);

— Важкувата твоя ціль номер два, Павле, — сказав хтось з курсантів (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 61);

Існує думка, ніби віршувальна техніка Франка важкувата.. Це — невірно (Рильський, III, 1956, 268);

Цвіт отой [черемухи] не з вітерцем летючий.. Важкуватий, сильний і пахучий Нас п’янив майбутнім у житті (Мал., ІІ, 1956, 345);

— Вас не було, а він [хворий] приплентався вранці.. Я поклав його в ліжко, хай спить. Важкуватий у вас пацієнт (Дмит., Обпалені.., 1962, 51).