ванна
ВА́ННА, и, ж.
1. Велика довгаста посудина для миття і купання.
Чи купили ванну, купаєшся? (Коцюб., III, 1956, 135);
Марія прочитала суворе розпорядження про те, щоб у всіх будинках було опечатано крани у ваннах, умивальниках (Кучер, Чорноморці, 1956, 117).
2. Процес миття, купання у такій посудині.
Софія, прийнявши ванну й одягнувши халат, влаштувалась у м’якому кріслі біля каміна (Шиян, Гроза.., 1956, 163);
// Занурення оголеного тіла або якоїсь його частини на певний час у воду чи інше середовище (грязь) з лікувальною метою.
Нічого нового він [лікар] мені не сказав: ванни ті ж самі, температури тієї ж самої (Л. Укр., V, 1956, 13);
В клініці вам робитимуть ванни, перев’язки (Донч., V, 1957, 341);
Поїздка на південь, морські ванни та лиманові грязі, хоч і поправили трохи здоров’я, повністю проте на ноги не поставили [Лесю] (М. Ол., Леся, 1960, 127).
3. Лікування, зміцнення тіла діянням чого-небудь (повітря, сонця і т. ін.) на його поверхню.
Погода тут [у Криму] чудесна, беру сонячні ванни, вигріваюся на сонці (Коцюб., III, 1956, 396);
Повітряною ванною називають перебування оголеної або напівоголеної людини на відкритому повітрі в затінку чи в кімнаті (Наука.., 7, 1956, 17).
4. У різних галузях техніки — відкрита посудина або апарат, в якому міститься рідке середовище (розчин, розплав).
Зміна анодників [робітників].. вирішила перебудувати роботу в усіх своїх ланках і забезпечити високоякісне обслуговування електролізних ванн меншим числом робітників (Рад. Укр., 16.VII 1961, 1).
Значення в інших словниках
- ванна — ва́нна 1 іменник жіночого роду посудина; процес миття; процедура ва́нна 2 іменник жіночого роду кімната Орфографічний словник української мови
- ванна — I ванни, р. мн. ванн. Велика (переважно довгаста) посудина для купання; процес купання в такій посудині. II ванної, р. мн. ванних. Спеціально обладнана кімната для купання. Літературне слововживання
- ванна — у. купіль; (кімната) г. лазничка, поб. туалет|а|; ванночка. Словник синонімів Караванського
- ванна — Богослужбова посудина, у якій освячують воду; водосвятна чаша Словник церковно-обрядової термінології
- ванна — [ван:а] -н:ие, д. і м. -н':і, р. мн. ван: (посудина) Орфоепічний словник української мови
- ванна — -и, ж. 1》 Велика довгаста посудина для миття і купання. 2》 Процес миття, купання у такій посудині. || Занурення оголеного тіла або якоїсь його частини на певний час у воду чи інше середовище (грязь) з лікувальною метою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ванна — Купіль Словник чужослів Павло Штепа
- ванна — ВА́ННА, и, ж. 1. Велика, звичайно довгаста посудина для миття та купання. Чи купили ванну, купаєшся? (М. Коцюбинський); Вода у ванні встигла захолонути. Пані Рома знову відкрутила кран гарячої (Ю. Андрухович). 2. Миття, купання у такій посудині. Словник української мови у 20 томах
- ванна — ВА́ННА (посудина або кімната для купання), КУ́ПІЛЬ рідше. Багатіші пани позабирали з собою навіть ванни для купання (І. Нечуй-Левицький); Марія прочитала суворе розпорядження про те, щоб у всіх будинках було опечатано крани у ваннах (В. Словник синонімів української мови
- ванна — Ва́нна, -ни, -ні; ва́нни, ва́ннів і ванн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ванна — 1. Великий продовгуватий посуд для миття. 2. Наповнена водою споруда для плавання в басейнах. 3. Кімната для гігієнічних процедур та купання. Архітектура і монументальне мистецтво
- ванна — Ванна, -ни ж. 1) Ванна. Чуб. II. 644. Старий казав папісти води в ванну. Чуб. II. 334. 2) раст. Verbascum nigrum. Лв. 102. Словник української мови Грінченка