варяги
ВАРЯ́ГИ, ів, мн. (одн. варя́г, а, ч.), іст. Давньоруська і візантійська назва скандінавів (норманів), які в IX ст. чинили напади на Східну і Західну Європу, займалися також торгівлею, а пізніше служили воїнами-найманцями у слов’янських князів.
Шляхами у греки проходили з боєм варяги (Перв., І, 1958, 214);
Є таке місце в "Звенигорі": оповідання про напад варягів на слов’янське селище (Ю. Янов., V, 1959, 133).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- варяги — -ів, мн. (одн. варяг, -а, ч.), іст. Давньоруська і візантійська назва скандинавів (норманів), які в 9 ст. чинили напади на Східну і Західну Європу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- варяги — ВАРЯ́ГИ, ів, мн. (одн. варя́г, а, ч.). 1. іст. Давньоруська назва вихідців із Скандинавії, які у IX–XI ст. здійснювали походи в Європу для пограбувань і торгівлі, а також служили як наймані воїни. Словник української мови у 20 томах
- варяги — Давньоруська назва норманів (здебільшого шведів), які у VIII — 1-ій половині XI ст. з метою військової здобичі та торгівлі (зокрема, рабами) освоювали водні шляхи Сх. Європи (шлях із варягів у греки та ін.); участь... Універсальний словник-енциклопедія