вбивати
ВБИВА́ТИ¹ (УБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБИ́ТИ (УБИ́ТИ), вб’ю, вб’єш, док., перех. Ударами заганяти якийсь предмет у що-небудь (в дерево, землю і т. ін.).
Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики (Забіла, Одна сім’я, 1950, 79);
Він узяв клепку.., обстругав її приблизно в формі скрипки, вбив кілька гвіздків (Смолич, II, 1958, 16);
// Ударивши, розбивши, вливати в що-небудь (про сирі яйця).
— Я забілила його [борщ] сметаною та і два покладки вбила (Коб., III, 1956, 471).
◊ Вбива́ти (вби́ти) в го́лову кому — часто повторюючи, примушувати запам’ятати, засвоїти щось.
Вона [мати] вбивала йому в голову, що він красивіший, розумніший і здібніший за інших (Ткач, Плем’я.., 1961, 167);
— Ви, Степане Васильовичу, хоч лінійкою, хоч стусанами, хоч мордачами вбийте цю рихметику [арифметику] в його дурну голову (Стельмах, Хліб.., 1959, 263);
Вби́ти клин між ким — роз’єднати, посварити когось.
Володимир Ілліч був непримиренним до тих, хто.. намагався вбити клин між партією і народом (Ком. Укр., 4, 1960, 58);
Вби́ти собі́ в го́лову — переконати себе в правильності чого-небудь.
— Вбила собі казна-що в голову. Все старцям роздає (Цюпа, Назустріч.., 1958, 65).
ВБИВА́ТИ² див. убива́ти¹.
Значення в інших словниках
- вбивати — вбива́ти 1 дієслово недоконаного виду забивати в середину чогось вбива́ти 2 дієслово недоконаного виду позбавляти життя Орфографічний словник української мови
- вбивати — Забивати, умертвляти, о. чинити Каїнове діло, заганяти на той світ, позбавляти життя; (за вироком) страчувати; (худобу) бити; (свиней) різати, колоти; (здоров'я) занапащати; (горем) засмучувати; (любов) нищити; (час) губити, марнувати, гайнувати... Словник синонімів Караванського
- вбивати — I (убивати), -аю, -аєш, недок., вбити (убити), вб'ю, вб'єш, док., перех. Ударами заганяти якийсь предмет у що-небудь (в дерево, землю і т. ін.). || Ударивши, розбивши, вливати в що-небудь (про сирі яйця). Вбивати в голову. II див. убивати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вбивати — ВБИВА́ТИ¹ (УБИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВБИ́ТИ (УБИ́ТИ), вб'ю, вб'єш, док., що. Ударами заганяти який-небудь предмет у щось (у дерево, в землю і т. ін.). Дубові палі під мости вбивають в дно ріки, щоб через міст могли пройти важкі грузовики (Н. Словник української мови у 20 томах
- вбивати — див. карати Словник синонімів Вусика
- вбивати — вбива́ти / вби́ти в го́лову що, кому, чию. 1. Частим повторенням, нагадуванням чи биттям примушувати кого-небудь запам’ятати, засвоїти щось. Фразеологічний словник української мови
- вбивати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови