вдача
ВДА́ЧА, і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці; характер.
[Князь:] Ну, бачу, горе не зламало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! (Фр., IX, 1952, 211);
Неоднакову вдачу мали [брати]. Щирий та щедрий Семен ніяк не міг погодитися з лукавим та заздрим на чуже добро Романком (Коцюб., І, 1955, 103);
Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу (Коз., Вибр., 1947, 42);
// Нахил або звичка до чогось.
— Чи ви не знали його вдачі, що він п’є? (Л. Укр., ІІІ, 1952, 469);
Добра вдача в колгоспних селян: Де зійшлись, — там і пісні звучати (С. Ол., Вибр., 1959, 109);
// Характерна риса поведінки тварини.
Десь собачатко тут взялося Кудлате, миршаве, мале, Загавкало і аж зайшлося, — Таке було на вдачу зле… (Воскр., І всерйоз.., 1960, 70).
Значення в інших словниках
- вдача — (про риси, особливості людини) характер, природа, натура, розм. норов. Словник синонімів Полюги
- вдача — вдача – удача Часто ці слова плутають, ставлять не на своєму місці. А їхні значення такі. Вдача – сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). “У мого батька горда вдача”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- вдача — вда́ча іменник жіночого роду характер Орфографічний словник української мови
- вдача — ВДАЧА – УДАЧА Вдача, -і, ор. -ею. Сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). Варка була дуже бідна, але роботяща, тиха на вдачу, добра й смирна (І. Літературне слововживання
- вдача — Характер, натура, норов, природа, У фр, серце <н. гаряче серце>; З. П. нахил, звичка, риса, прикмета; пор. ТЕМПЕРАМЕНТ. Словник синонімів Караванського
- вдача — [ўдача] -ч'і, ор. -чеийу (характер) Орфоепічний словник української мови
- вдача — -і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини; характер. || Нахил або звичка до чогось. || Характерна риса поведінки тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдача — Це див. характер Словник чужослів Павло Штепа
- вдача — ВДА́ЧА, і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її діях, поведінці; характер. [Князь:] Ну, бачу, горе не зламало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! (І. Франко); Неоднакову вдачу мали [брати]. Словник української мови у 20 томах
- вдача — Вдача собача: не брехне, то й не дихне. Про людину, яка обманює на кожному кроці. Приповідки або українсько-народня філософія
- вдача — ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст. Словник синонімів української мови
- вдача — Вда́ча, -чі, -чею; вда́чі, вдач (характер), але уда́ча (пощастило) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)