1. Словник синонімів української мови

вдача

ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст.; ПОРО́ДА (така сукупність рис вдачі, що створює певний тип людей). За двадцять п'ять літ вона добре взнала свого Матвія, його неспокійну вдачу, крутий характер (І. Цюпа); Мій хазяїн був одружений з яванкою і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Яновський); Натурою своєю він (міщанин) не здатний до високих поривів (П. Колесник); Прозою ширше і більше можна обхопити життя.. До сього ще треба додати і натуру, чи природу автора (Панас Мирний); Доброї душі людина; А старий Шумейко крутий норов має (А. Шиян); Гаряча кров у когось; — Не такої ми, моряки, породи, щоб кінці віддавати (Д. Ткач); Дід Йосип і дід Кривенко — однієї породи люди, обидва жадібні до життя (Д. Бедзик).

ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Довголітня самотність виробила в Клавди звичку розмовляти сама з собою (Ірина Вільде); На цій отомані спав.. панотець по обіді. Мав звичай лягати з чобітьми (Лесь Мартович); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми; вона, ця власть карати й милувати, влила ще в душу його предків краплю отрути (Г. Хоткевич); Любили (солдати) князя й за те, що він приніс у Другу армію суворовські навички і погляди (П. Кочура); — То в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Панас Мирний); Ганна ніяк не могла погодитися з деякою Гордієвою завичкою поводитися з нею (Б. Грінченко); — Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдача — (про риси, особливості людини) характер, природа, натура, розм. норов. Словник синонімів Полюги
  2. вдача — вдача – удача Часто ці слова плутають, ставлять не на своєму місці. А їхні значення такі. Вдача – сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). “У мого батька горда вдача”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. вдача — вда́ча іменник жіночого роду характер Орфографічний словник української мови
  4. вдача — ВДАЧА – УДАЧА Вдача, -і, ор. -ею. Сукупність психічних особливостей людини, які виявляються в її діях, поведінці, характері; нахил, звичка (також про тварин). Варка була дуже бідна, але роботяща, тиха на вдачу, добра й смирна (І. Літературне слововживання
  5. вдача — Характер, натура, норов, природа, У фр, серце <н. гаряче серце>; З. П. нахил, звичка, риса, прикмета; пор. ТЕМПЕРАМЕНТ. Словник синонімів Караванського
  6. вдача — [ўдача] -ч'і, ор. -чеийу (характер) Орфоепічний словник української мови
  7. вдача — -і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини; характер. || Нахил або звичка до чогось. || Характерна риса поведінки тварини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. вдача — Це див. характер Словник чужослів Павло Штепа
  9. вдача — ВДА́ЧА, і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її діях, поведінці; характер. [Князь:] Ну, бачу, горе не зламало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! (І. Франко); Неоднакову вдачу мали [брати]. Словник української мови у 20 томах
  10. вдача — Вдача собача: не брехне, то й не дихне. Про людину, яка обманює на кожному кроці. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. вдача — Вда́ча, -чі, -чею; вда́чі, вдач (характер), але уда́ча (пощастило) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. вдача — ВДА́ЧА, і, ж. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці; характер. [Князь:] Ну, бачу, горе не зламало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! (Фр. Словник української мови в 11 томах