1. Словник синонімів української мови

вдвох

ВДВОХ (УДВО́Х) (у кількості двох осіб), ВДВІ́ЙКУ (УДВІ́ЙКУ) діал., ВДВІ́ЙЦІ (УДВІ́ЙЦІ) діал. Ми їхали вдвох цілу нічку (Леся Українка); Чоловік із жінкою зосталися удвох у хаті... (Г. Хоткевич); — Я сам уже хотів пуститися на сю експедицію, але потім розміркував, що вдвійку ліпше (І. Франко); Ми поїхали вдвійці вперед (О. Кобилянська).

НАОДИ́НЦІ (сам на сам з кимабо чим-небудь, без свідків), ВІЧ-НА́-ВІЧ, ТЕТ-А-ТЕ́Т заст., жарт., НА САМОТІ́ з ким-чим; САМ, ОДИ́Н (з ким-чим — при дієсловах із знач. існування, руху, місцеперебування тощо). Вчителька пробувала бесідувати з ним наодинці (О. Гончар); Лишитися наодинці з ворогами; Софія з ним хоче поговорити віч-на-віч (А. Шиян); — Я хотіла б поговорити з ним одна. — Хочете тет-а-тет згадати свої колишні подвиги? — лукаво сказав Майєр (В. Собко); Тарас Григорович лишився на самоті з хлопчиком (З. Тулуб); (Пашка:) Ти не зоставайся сама собі на самоті з такими думками; більше в гурті бувай! (М. Старицький); Він залишився з нею сам. — Пор. вдвох.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдвох — вдвох прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вдвох — ВДВОХ (УДВОХ) – В (У) ДВОХ Вдвох (удвох), присл. У складі двох осіб. І дід і баба у неділю На присьбі вдвох собі сиділи (Т.Шевченко); Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт (А.Малишко); Молодята про щось розмовляють удвох (О.Гончар). Літературне слововживання
  3. вдвох — пр., удвійку, вдвійку, парою, на пару, в парі, удвійзі, вдвійзі. Словник синонімів Караванського
  4. вдвох — (удвох), присл. У кількості двох осіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вдвох — ВДВОХ (УДВО́Х), присл. У складі двох осіб. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Т. Шевченко); Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили – за чотирьох (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  6. вдвох — Вдвох, присл.; в двох, числ. Ми йшли вдвох. Вода́ в двох ві́драх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вдвох — ВДВОХ (УДВО́Х), присл. У кількості двох осіб. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи (Шевч., І, 1951, 312); Матір і дочку рідко бачили поодинці, завжди удвох, завжди у злагоді, а робили — за чотирьох (Дмит., Наречена, 1959, 169). Словник української мови в 11 томах