вдвоє

ВДВО́Є (УДВО́Є) (у два рази), ВДВІ́ЧІ (УДВІ́ЧІ). Понад берегами Росі в лісах піднімались рядками верхи старих осокорів, вдвоє вищих од лісу (І. Нечуй-Левицький); А пожар удвоє Розгорівся (Т. Шевченко); В час війни двічі спалене, тепер воно (селище) швидко відбудовувалося і зросло майже вдвічі (В. Козаченко); Килина.. потиснула руку молодому, що був, либонь, удвічі старший за Зіньку (Є. Гуцало).

НАПОЛОВИ́НУ (у розмірі або обсязі, що охоплює половину кого-, чого-небудь), ПІ́В-НА-ПІ́В розм., ВПОЛОВИ́НУ (УПОЛОВИ́НУ) рідко; ВДВО́Є (УДВО́Є), ВДВІ́ЧІ (УДВІ́ЧІ) (при показі збільшення або зменшення ознаки, кількості, розміру тощо). Пригнувшись, пірнув (Дагаров) у майстерню. Слідом зайшов Баглам, але вліз тільки наполовину, бо більше вже не було місця (П. Панч); Бронко багато (грошей) відклав на свої "кавалерські видатки".. — Ти що — пів-на-пів? — з обуренням спитав Завалка, злий на Бронка (Ірина Вільде); Купець стояв перед ним, мов живий, і ласкавими очима манив його й дражнив: "дай гроші! наростуть удвоє, втроє..." (І. Нечуй-Левицький); "Он бач! Дарма, що менший за тебе літами якраз удвічі!" І від цих слів матері.. серце Павлуші аж завмирає з гордощів (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдвоє — (удвоє), присл. 1》 У два рази. 2》 Навпіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вдвоє — Удвічі хохл. (вдвоє) удвічі Словник чужослів Павло Штепа
  3. вдвоє — ВДВОЄ (УДВОЄ) – В (У) ДВОЄ Вдвоє (удвоє), присл. У два рази; пополовині: удвоє збільшився урожай, зігнувшись удвоє, перегнув удвоє зошит. Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л.Костенко). В (у) двоє, числ. з прийм.: у двоє відер набрали води. Літературне слововживання
  4. вдвоє — див. удвоє Словник синонімів Вусика
  5. вдвоє — ВДВО́Є (УДВО́Є), присл. 1. У два рази (при порівнянні). Вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї стоять знов гори вдвоє вищі од неї (І. Нечуй-Левицький); Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л. Костенко). 2. Пополам, навпіл. Словник української мови у 20 томах
  6. вдвоє — вдво́є прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  7. вдвоє — ВДВО́Є (УДВО́Є), присл. 1. У два рази. Турн сили вдвоє прикладає І тарани сам направляє, І браму рушити велить (Котл., І, 1952, 235); Вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї стоять знов гори вдвоє вищі од неї (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах