1. Словник української мови в 11 томах

вдвоє

ВДВО́Є (УДВО́Є), присл.

1. У два рази.

Турн сили вдвоє прикладає І тарани сам направляє, І браму рушити велить (Котл., І, 1952, 235);

Вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї стоять знов гори вдвоє вищі од неї (Н.-Лев., II, 1956, 385);

Правильне використання бурякокомбайнів удвоє скорочує затрати робочої сили на копанні порівняно з бурякопідіймачем (Наука.., 8, 1956, 29).

2. Пополам.

— Певне трусити будуть, — промовив він, та мерщій за зшиток, ухопив його з стола, перегорнув удвоє та, нагнувшись до чобота, посунув його якнайглибше в халяву (Мирний, IV, 1955, 369);

Високий на зріст Мармура, зігнувшись удвоє, заліз у будку паровоза (Чорн., Визвол. земля, 1959, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдвоє — вдво́є прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вдвоє — ВДВОЄ (УДВОЄ) – В (У) ДВОЄ Вдвоє (удвоє), присл. У два рази; пополовині: удвоє збільшився урожай, зігнувшись удвоє, перегнув удвоє зошит. Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л.Костенко). В (у) двоє, числ. з прийм.: у двоє відер набрали води. Літературне слововживання
  3. вдвоє — (удвоє), присл. 1》 У два рази. 2》 Навпіл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вдвоє — Удвічі хохл. (вдвоє) удвічі Словник чужослів Павло Штепа
  5. вдвоє — ВДВО́Є (УДВО́Є), присл. 1. У два рази (при порівнянні). Вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї стоять знов гори вдвоє вищі од неї (І. Нечуй-Левицький); Бобренчиха лишилася вдовою, лютіша стала до роботи вдвоє (Л. Костенко). 2. Пополам, навпіл. Словник української мови у 20 томах
  6. вдвоє — див. удвоє Словник синонімів Вусика
  7. вдвоє — ВДВО́Є (УДВО́Є) (у два рази), ВДВІ́ЧІ (УДВІ́ЧІ). Понад берегами Росі в лісах піднімались рядками верхи старих осокорів, вдвоє вищих од лісу (І. Нечуй-Левицький); А пожар удвоє Розгорівся (Т. Словник синонімів української мови