1. Словник української мови в 11 томах

вдих

ВДИХ, у, ч. Кожне окреме втягування повітря в легені при диханні; протилежне видих.

Вимірювання обводу грудної клітки треба провадити при опущених руках, у стані спокійного дихання, вдиху і видиху (Шк. гігієна, 1954, 45);

Тарас на своєму балконі займався фізкультурою. Він робив глибокі вдихи і видихи (Трубл., III, 1956, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдих — вдих іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вдих — -у, ч. Кожне окреме втягування повітря в легені під час дихання; прот. видих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдих — ВДИХ, у, ч. Кожне окреме втягування повітря в легені при диханні; протилежне видих. Тарас на своєму балконі займався фізкультурою. Він робив глибокі вдихи і видихи (М. Словник української мови у 20 томах