1. Словник української мови в 11 томах

вдовин

ВДО́ВИН (УДО́ВИН), а, е. Який належить удові або властивий їй.

І синові за три копи Жупанок купила, Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Шевч., І, 1951, 232);

І вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (Коцюб., І, 1955, 13);

Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Вас., II, 1959, 207).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдовин — вдо́вин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вдовин — (удовин), -а, -е. Який належить удові або властивий їй. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вдовин — ВДОВИ́Н (УДОВИ́Н), а́, е́. Прикм. до вдова́; належний удові. І синові за три копи Жупанок купила, Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Т. Шевченко); І вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вдовин — Вдовин, -на, -не = удовин. Словник української мови Грінченка