1. Словник української мови в 11 томах

вередниця

ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до вередни́к 1.

Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Вовчок, І, 1955, 16);

[Тьотя Сима:] Ну що, призналася, нарешті, чоловікові, вереднице? (Коч., II, 1956, 454).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вередниця — вередни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вередниця — -і. Жін. до вередник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вередниця — ВЕРЕДНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Жін. до вередни́к¹. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться (Марко Вовчок); [Тьотя Сима:] Ну що, призналася нарешті чоловікові, вереднице? (І. Кочерга). Словник української мови у 20 томах
  4. вередниця — ВЕРЕДУ́ХА (та, що вередує, капризує), ВЕРЕДІ́ЙКА, ВЕРЕДНИ́ЦЯ, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КАПРИЗУ́ХА розм., КОВЕРЗУ́ХА розм., КОМИЗА́ розм. Словник синонімів української мови
  5. вередниця — Вередниця, -ці ж. = вередійка. Не буде їй добра у світі, коли такою вередницею зостанеться. МВ. І. 26. Словник української мови Грінченка