1. Словник української мови в 11 томах

вередування

ВЕРЕДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вередува́ти.

— Я таки й думав, що на тебе найшло вередування, — знехотя обізвався батько (Н.-Лев., IV, 1956, 184);

Маленький Марко махав ручками, дригав ноженятами, верещав на всю хату і з натуги червонів. Антін на його вередування не зважав (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вередування — (вчинки вередливої людини) коверзування, капризування, розм:. вереди, комиза. Словник синонімів Полюги
  2. вередування — вередува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. вередування — -я, с. Дія за знач. вередувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вередування — ВЕРЕДУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вередува́ти. – Вередую, кажу тобі. Хіба не знаєш вередування? Се ваша жіноча натура на мене напала (Г. Квітка-Основ'яненко); – Я таки й думав, що на тебе найшло вередування, – знехотя обізвався батько (І. Словник української мови у 20 томах
  5. вередування — див. примха Словник синонімів Вусика
  6. вередування — ВЕРЕДУВА́ННЯ (поведінка, вчинок вередливої людини), КАПРИЗУВА́ННЯ, КОВЕРЗУВА́ННЯ, ВЕ́РЕДИ, ХИМЕРУВА́ННЯ розм., КОМИЗА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДИ розм. Взагалі жінки — народ не до зрозуміння: не дарують вони тобі.. Словник синонімів української мови
  7. вередування — Вередува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вередування — Вередува́ння, -ня с. Капризы, прихоти, привередничанье. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 174. Словник української мови Грінченка