1. Словник української мови в 11 томах

вершитися

ВЕРШИ́ТИСЯ, и́ться, недок.

1. Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині.

Двері і мармурові коминки вершились великокняжими гербами (Стор., І, 1957, 370).

2. Відбуватися, здійснюватися.

Переворот вершився.. в його душі, переворот глибокий і сильний (Фр., V, 1951, 252);

Вершиться суд над душогубом злим (Рильський, І, 1956, 254);

Який прекрасний подвиг вершиться на землі! (Бажан, Вибр., 1940, 137).

3. Пас. до верши́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершитися — верши́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вершитися — -иться, недок. 1》 Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині. 2》 Відбуватися, здійснюватися. 3》 Пас. до вершити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вершитися — ВЕРШИ́ТИСЯ, и́ться, недок. 1. Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині. Двері і мармурові коминки вершились великокняжими гербами (О. Словник української мови у 20 томах
  4. вершитися — ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. Словник синонімів української мови
  5. вершитися — Вершитися, -шуся, -шишся гл. Завершаться, оканчиваться на верху. Мармурові комінки вершилися великокняжими гербами. Стор. МПр. 74. Словник української мови Грінченка