1. Словник української мови в 11 томах

вершити

ВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех.

1. Доводити до кінця, закінчувати робити верх, покрівлю.

А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр (Мур., Бук. повість, 1959, 38);

// Укладати верх стогу, скирти певним способом.

Скирта. Її вершить Дубовик. Він вивершує її так, що скирта напевне затече (Епік, Тв., 1958, 593);

Дівчина кинулась. Набрала на вила пласт сіна.. А тоді.. на стіг подала. Важко, бо високо — вершили стогу (Головко, І, 1957, 230).

2. Здійснювати, завершувати що-небудь.

Комунізм передбачає Радянську владу, як політичний орган, що дає можливість масі пригноблених вершити всі справи.. (Ленін, 31, 1951, 375);

Вершать творці діла свої великі (Дор., Серед степу.., 1952, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершити — верши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вершити — (доводити до кінця) кінчати, закінчувати, завершувати, вивершувати; П. здійснювати. Словник синонімів Караванського
  3. вершити — I в`ершити-шить, -шать, недок., мисл. Пересуватись по верхівках дерев (про білку та ін. хутрових звірів). II верш`ити-шу, -шиш, недок., перех. 1》 Доводити до кінця, закінчувати робити верх, покрівлю. || Укладати верх стогу, скирти певним способом. 2》 Здійснювати, завершувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вершити — 1. див. подвизатися, верховодити, приказувати 2. це сіно на возі Словник чужослів Павло Штепа
  5. вершити — ВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., що. 1. Робити верх, покрівлю на будівлі. А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр (І. Муратов); // Укладати верх стогу, скирти, копиці певним способом. У тих гонах дівчата вершили копиці. Словник української мови у 20 томах
  6. вершити — див. діяти Словник синонімів Вусика
  7. вершити — ГРЕ́БІНЬ (верхнє ребро двосхилого даху), КО́НИК, ВЕРШИ́ЛО діал. Мов чорногуз, маячив (Зарічний) на високому гребені даху (Я. Баш); Голуби спурхнули вгору, повсідалися на конику будинку (Ю. Збанацький). Словник синонімів української мови
  8. вершити — Верши́ти, вершу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вершити — Вершити, -шу, -шиш гл. Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего либо въ сосудъ выше краевъ. Словник української мови Грінченка