1. Словник синонімів української мови

вершити

ГРЕ́БІНЬ (верхнє ребро двосхилого даху), КО́НИК, ВЕРШИ́ЛО діал. Мов чорногуз, маячив (Зарічний) на високому гребені даху (Я. Баш); Голуби спурхнули вгору, повсідалися на конику будинку (Ю. Збанацький).

ЗДІ́ЙСНЮВАТИ (проводити в життя план, задум, робити щось дійсним, реальним), ЗДІЙСНЯ́ТИ рідше, РЕАЛІЗУВА́ТИ, ВТІ́ЛЮВАТИ (УТІ́ЛЮВАТИ) звичайно із сл. в життя, в дійсність, ВИКО́НУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВЕРШИ́ТИ, ЗВЕ́РШУВАТИ, ЗВЕРША́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРОВА́ДИТИ, ПРОРО́БЛЮВАТИ, ПРОРОБЛЯ́ТИ, ПРОВЕРТА́ТИ розм. (швидко, оперативно). — Док.: здійсни́ти, реалізува́ти, вті́лити (уті́лити), ви́конати, спра́вдити, зверши́ти, прове́сти, пророби́ти, проверну́ти. Шаукен відчула себе повновладною господинею і почала потроху здійснювати свої таємні плани (З. Тулуб); Валя кожну мою пораду ловила якось на льоту, вміла її реалізувати (Ю. Збанацький); Моє діло виконати своє бажання так чи інакше (Леся Українка); Розвідниками щастя Їх люди нарекли, Бо справджувати мрію Дано найпершим їм — Топографам, гідрологам — Мандрівникам палким (М. Нагнибіда); Десь поруч, за спиною, хтось вершить свої злі умисли (Н. Рибак); Космічне рослинництво звершує свої перші кроки, стаючи зразком майбутньої технології вирощування рослин у штучних умовах (з журналу). — Пор. 1. вико́нувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершити — верши́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вершити — (доводити до кінця) кінчати, закінчувати, завершувати, вивершувати; П. здійснювати. Словник синонімів Караванського
  3. вершити — I в`ершити-шить, -шать, недок., мисл. Пересуватись по верхівках дерев (про білку та ін. хутрових звірів). II верш`ити-шу, -шиш, недок., перех. 1》 Доводити до кінця, закінчувати робити верх, покрівлю. || Укладати верх стогу, скирти певним способом. 2》 Здійснювати, завершувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вершити — 1. див. подвизатися, верховодити, приказувати 2. це сіно на возі Словник чужослів Павло Штепа
  5. вершити — ВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., що. 1. Робити верх, покрівлю на будівлі. А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр (І. Муратов); // Укладати верх стогу, скирти, копиці певним способом. У тих гонах дівчата вершили копиці. Словник української мови у 20 томах
  6. вершити — див. діяти Словник синонімів Вусика
  7. вершити — Верши́ти, вершу́, -ши́ш, -ша́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вершити — ВЕРШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех. 1. Доводити до кінця, закінчувати робити верх, покрівлю. А коли вже й покрівлю вершити зачали, прийшов до мене наш різьбяр (Мур., Бук. повість, 1959, 38); // Укладати верх стогу, скирти певним способом. Скирта. Словник української мови в 11 томах
  9. вершити — Вершити, -шу, -шиш гл. Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего либо въ сосудъ выше краевъ. Словник української мови Грінченка