взутий
ВЗУ́ТИЙ (УЗУ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до взу́ти.
Серед мертвої тиші Йон чув, як калатало його серце, як ступали ноги, взуті в постоли (Коцюб., І, 1955, 240);
Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг (Дмит., Наречена, 1959, 159);
// у знач. ім. взу́тий, того, ч. Той, хто має взуття на ногах.
Взутий ходить, а босі сліди робить (Мур., Бук. повість, 1959, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- взутий — взу́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- взутий — (узутий), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до взути. || у знач. ім. взутий, -того, ч.Той, хто має взуття на ногах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- взутий — ВЗУ́ТИЙ (УЗУ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до взу́ти. Серед мертвої тиші Йон чув, як калатало його серце, як ступали ноги, взуті в постоли (М. Коцюбинський); // Який має взуття на ногах; забезпечений взуттям. Словник української мови у 20 томах