взірець

ВЗІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

1. Зразок якого-небудь виробу, матеріалу і т. ін., що дає уявлення про інші подібні вироби, матеріали і т. ін.

[Річард (підходить до закритої статуї..):] Що ж я хотів змінить в сій статуї? Над чим робити? Кінчати? Ні… Наблизить до природи? Взірця нема (Л. Укр., III, 1952, 110);

Вони збирали по горах взірець мінералів та рідкісні лікарські рослини (Гончар, Дорога.., 1953, 58).

На взіре́ць — на зразок; так, як що-небудь; подібно до чогось.

І вже 9-10 літ, пам’ятаю, я складав українські пісні на взірець народних (Коцюб., III, 1956, 233);

Ми найближчими днями почуємо від нього щось на взірець його торішніх тверджень і вимог (Шовк., Інженери, 1956, 28).

2. Те, що намальоване або вишите; візерунок.

Вона була убрана в білу довгу сорочку, вишиту чудними взірцями (Н.-Лев., IV, 1956, 29);

— Яка гарна ця подушка! Який це взірець? (Вільде, Винен.., 1959, 65).

3. чого. Те, що може бути наочним прикладом чого-небудь; щось типове.

Мати гордовито дивилась на неї зверху, ніби давала дочці своїм видом взірець непохитної завзятості та самостійності (Н.-Лев., IV, 1956, 250);

В його очах Максим ще й раніше був взірцем доблесті, сміливості і простоти (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 208);

Саме народна пісня була й залишається взірцем досконалості художньої форми (Рад. літ-во, 5, 1958, 28).

4. Те, що варте наслідування, видатний приклад чого-небудь.

По заслугах їх [героїв праці] славлять і величають — бо вони взірець, вони — квіт землі і приклад для всіх трудівників (Літ. газ., 6.І 1961, 1);

Із них бери взірець високий — З радянських земель і країн (Рильський, Мости, 1948, 98).