виблискувати

ВИБЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Яскраво сяяти, світитися переливчастим світлом.

По небу тільки виблискували зорі та земля світила своїм білим снігом (Мирний, III, 1954, 44);

Над дверима Будинку літератури ясно виблискував електричний ліхтар (Досв., Вибр., 1959, 384);

// Раз у раз спалахувати.

Виблискують, як три мечі, Три постріли підряд (Бажан, І, 1946, 131).

2. Раз у раз блищати, яскраво переливатися, відбиваючи проміння, світло.

Море лежало тихе й спокійне, виблискувало проти сонця (Кучер, Чорноморці, 1956, 432);

Дівчата будують дорогу, Виблискують гострі кирки (Воронько, Тепло.., 1959, 72);

Був сонячний день, сніг виблискував сліпучо, я не міг на нього дивитись (Збан., Єдина, 1959, 63);

// чим. Раз у раз блищати якоюсь своєю частиною, окремою деталлю і т. ін.

В приміщенні електростанції, виблискуючи маховиками, безшумно крутив динамо потужний локомотив (Руд., Остання шабля, 1959, 112);

Гість ходив по корчмі, потираючи руки, виблискуючи перснями на пальцях (Рибак, Помилка.., 1956, 19);

// чим і без додатка. Виділятися світлим, яскравим кольором, кольорами, чистотою і т. ін.

По улицях сторожами виставились високі кам’яні будинки, червоніючи цеглою, виблискуючи вибіленими боками (Мирний, III, 1954, 75);

Сріблом виблискує луска, — сповняє човен риба (Забіла, У.. світ, 1960, 113);

День видався сонячний, ..вся природа виблискувала такою незвичайною чистотою і красою, що розбігались очі (Гур., Друзі.., 1959, 259);

В ній [коморі] виблискували нові засіки з свіжотесаних дощок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 51);

// чим і без додатка. Швидко рухаючись, мигтіти, маяти.

Вгорі в’ється жовтий метелик, виблискуючи на сонці крильцями (Коп., Як вони.., 1948, 13);

День був погожий. Над Дунаєм виблискували ластівки, широка річка мирно синіла під чистим небом (Гончар, Новели, 1954, 42).

3. чим і без додатка. Раз у раз блищати, виявляючи внутрішній неспокій, збудження, переживання і т. ін. (про очі).

Очі хлопця почали неприязно виблискувати (Коб., II, 1956, 207);

Сухе, гостре лице свекрушине набиралося гнівом, палахкотіла шия, вуха, виблискували очі (Горд., II, 1959, 235);

// перен. Виразно виявлятися, передаватися через зовнішні прояви (в очах, на обличчі).

В її очах знову вже виблискує якийсь новий жарт (Вас., II, 1959, 85);

Докії Григорівні подобався цей парубійко з лукавими очима, в яких виблискували іскорки стримуваного сміху (Донч., IV, 1957, 182).