1. Словник української мови в 11 томах

вибільник

ВИБІЛЬНИ́К, а́, ч. Робітник, фахівець з вибілювання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибільник — вибільни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вибільник — -а, ч. Робітник, фахівець із вибілювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вибільник — ВИБІЛЬНИ́К, а́, ч. Робітник, який вибілює (у 1, 2, 4 знач.) що-небудь. Вибільник готує та заливає вибільний або фарбувальний розчин (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах