1. Словник української мови в 11 томах

виволочити

ВИ́ВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех. Поволочити довго, на всі боки.

Тоді Семенець взявсь за Макітру: в один бік за чуба, в другий — вим’яв, виволочив, скільки сам знав (Вас., II, 1959, 51);

// ким. Поволочити скрізь.

[Бурлака (підходить, старшина одступа):] Слухай, Михайло! Я не подивлюсь, що ти старшина, а тільки не заговориш по-людськи, то виволочу тобою всю хату! (К.-Карий, І, 1960, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виволочити — ви́волочити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. виволочити — -очу, -очиш, док., перех. Поволочити довго, на всі боки. || ким. Поволочити скрізь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виволочити — ВИ́ВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., кого, що. Поволочити довго, на всі боки. Тоді Семенець взявсь за Макітру: в один бік за чуба, в другий – вим'яв, виволочив, скільки сам знав (С. Васильченко); // ким. Поволочити скрізь. [Бурлака:] Слухай, Михайло!... Словник української мови у 20 томах