виволочити

Значення в інших словниках

1. виволочити — ви́волочити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. виволочити — ВИ́ВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., кого, що. Поволочити довго, на всі боки. Тоді Семенець взявсь за Макітру: в один бік за чуба, в другий – вим'яв, виволочив, скільки сам знав (С. Васильченко); // ким. Поволочити скрізь. [Бурлака:] Слухай, Михайло!... Словник української мови у 20 томах
3. виволочити — ВИ́ВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех. Поволочити довго, на всі боки. Тоді Семенець взявсь за Макітру: в один бік за чуба, в другий — вим’яв, виволочив, скільки сам знав (Вас., II, 1959, 51); // ким. Поволочити скрізь. Словник української мови в 11 томах