1. Словник української мови в 11 томах

вигульний

ВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е, с. г. Прикм. до ви́гул.

Дуже корисно під час хорошої погоди у вигульних двориках годувати молодняк грубими кормами (сіном, доброякісною соломою) (Колг. енц., І, 1956, 115);

// Стос. до вигулу.

Для зміцнення організму лисиць та підвищення апетиту у них слід запроваджувати вигульну систему утримання (Наука.., 5, 1958, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигульний — ви́гульний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вигульний — -а, -е, с. г. Прикм. до вигул. || Стос. до вигулу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигульний — ВИ́ГУЛЬНИЙ, а, е. Стос. до вигулу. Для зміцнення організму тварин та підвищення апетиту в них слід запроваджувати вигульну систему утримання (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах